"> Як реагувати на запити військової прокуратури? ⋆

ПЕРША ВІЙСЬКОВА СПІЛЬНОТА

Як реагувати на запити військової прокуратури?

Як реагувати на запити військової прокуратури?

На протязі багатьох років прокурори “професійно” завдавали страху керівникам установ усіх форм власності. За найменшим їх запитом, або перевіркою – кожен намагався(ється) надати усе, що в нього є. Очевидно, що в такій делікатній справі, як відповіді на запити прокурорів, треба виходити з повноважень останніх.

У своїх запитах військові прокурори, зазвичай, посилаються на потребу у вивчення ефективності представницької діяльності щодо захисту інтересів держави у сфері використання бюджетних коштів для потреб оборони, вимагаючи: копії службових розслідувань, копії адміністративних протоколів, копії договорів, накази командира військової частини про звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, за станом здоровя, тощо. 

Положення, які раніше дозволяли прокуророві отримати «без заперечень» інформацію, «необхідну для здійснення прокурорського нагляду», уже не діють у зв’язку з набуттям чинності з 15.07.2015 р. Законом про прокуратуру.

Правило просте: надавати документи у відповідь на запит (вимогу) прокурора ви не зобов’язані. Чому ні, і якими будуть наслідки відмови? Відповідаємо:

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади діють в межах наданих повноважень та в спосіб встановлений законом.

Крім цього, пунктом 14 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.

Відповідно до статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 9 Розділу XV Перехідних положень Конституції України визначає, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції, а також функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, – до набрання чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій.

Водночас частиною 2 статті 1311 Конституції України визначено, що організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Так, статтею 23 Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, на прокуратуру покладаються функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Таким чином, вимоги Закону № 1697-VII відповідають вимогам осново закону України, та є імперативною нормою права, яка є обов’язковою до виконання.

Відтак посилання на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII для отримання необхідної інформації є поза межами повноважень якими наділені органи прокуратури.

Слід наголосити, що прокуратура в порядку процесуального керівництва має право збирати відомості (докази) в рамках виключно кримінального провадження на підставі ст. 93. Кримінального процесуального кодексу України, а саме витребувати та отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій.

Відповідно до статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Згідно норм Законів України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року № 2297-VI та «Про інформації» від 02.10.1992 року № 2657-XII не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу.

Так, за приписами частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди,

Крім цього, вважаємо наголосити, що стаття 60 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Отже виконання вимог Конституції України та законів є не тільки прерогативою, але і обов’язком кожного державного органу.

Отже, надавати будь-які документи за запитом (вимогою) прокурора установа не зобов’язана, лише в рамках кримінального провадження.

 

Тримай руку на пульсі – підписуйся на канал @URatio

0 0 голос
Рейтинг статті
Nika

Підписатися
Сповістити про
guest
1 Коментар
Старіші
Новіші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Артур
13.02.2020 12:41

Допоможіть будь ласка знайти рішення судів які стали на сторону прокуратури в даному питанні. Пам’ятаю також були рішення про притягнення в/с за не допущення військових прокурорів на територію в/ч. Дякую.

1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x